ruua

Deep Time: 15 добровольців вийшли з печери після 40 днів без денного світла і годинників


Проект Deep Time досліджував, як відсутність зовнішнього контакту впливає на відчуття часу – і дві третини учасників хотіли залишитися якомога довше.

15 людей вийшли з печери на південному заході Франції після 40 днів, проведених під землею. Всі вони були учасниками експерименту, який проводився для того, щоб дізнатися, як відсутність годинників, денного світла і зовнішніх комунікацій вплине на їх відчуття часу.

З широкими посмішками на блідих обличчях добровольці під оплески прощалися зі своєю ізоляцією в печері Ломбрівс і ніжилися на світлі, одягнувши спеціальні окуляри, щоб захистити очі після довгого перебування в темряві.

Deep Time: 15 добровольців вийшли з печери після 40 днів без денного світла і годинників
Зображення: Christian Clot/Facebook

«Це було як натиснути на паузу», – сказала Марина Лансон, одна з 7 жінок, які взяли участь в експерименті.

За її словами, вона не відчувала ніякого поспіху і хотіла б залишитися в печері ще на кілька днів, але все ж була щаслива знову відчути вітер і почути спів птахів.

За словами Лансон, вона не планує дивитися в свій смартфон ще кілька днів, сподіваючись уникнути «занадто жорстокого» повернення до реального життя.

Група добровольців жила і досліджувала печеру з температурою 10 градусів Цельсія і відносною вологістю 100%, де не було природного світла, в рамках проекту Deep Time. При цьому у них були відсутні контакти із зовнішнім світом, друзями або родиною.

Вчені з Human Adaptation Institute (Інституту адаптації людини), який організував проект вартістю 1,2 мільйона євро, кажуть, що експеримент допоможе їм краще зрозуміти, як люди адаптуються до різких змін в умовах життя і навколишньому середовищу.

Як і очікувалося, люди, що знаходилися в печері, втратили почуття часу

Deep Time: 15 добровольців вийшли з печери після 40 днів без денного світла і годинників
Зображення: Christian Clot/Facebook

«І ось ми тут! Ми просто вийшли через 40 днів… Для нас це було справжнім сюрпризом, – сказав директор проекту Крістіан Клот. – У наших головах ми увійшли в печеру 30 днів тому».

А один з членів групи оцінив час під землею в 23 дні.

Учитель математики та інструктор з вітрильного спорту Йохан Франсуа пробігав по печері 10 кілометрів колами, щоб залишатися у формі. Він сказав, що іноді у нього виникало «внутрішнє спонукання» піти.

В умовах відсутності щоденних зобов’язань і дітей завдання полягало в тому, щоб «отримати користь з цього моменту, навіть не замислюючись про те, що станеться через 1 годину, через 2 години», – сказав він.

Весь цей час вчені у співпраці з лабораторіями у Франції і Швейцарії за допомогою датчиків спостерігали за режимами сну, соціальними взаємодіями і поведінковими реакціями 15 членів команди. Одним з датчиків був крихітний термометр всередині капсули, яку учасники ковтали як таблетку. Він вимірював температуру тіла і передавав дані на комп’ютер до тих пір, поки не виходив природним шляхом.

При цьому члени команди спостерігали за своїми біологічними годинниками, щоб знати, коли прокидатися, лягати спати і їсти. Вони рахували свої дні не годинами, а циклами сну.

За словами Крістіана Клота, особливо складною була спільна робота над проектами і постановка завдань без можливості призначити час зустрічі.

Цікаво, що дві третини учасників висловили бажання ще ненадовго залишитися під землею, щоб завершити групові проекти, сказав хронобіолог Бенуа Мов’є, який брав участь в дослідженні.

«Наше майбутнє як людей на цій планеті буде еволюціонувати, – сказав Клот після виходу з печери. – Ми повинні навчитися краще розуміти, як наш мозок здатний знаходити нові рішення в будь-якій ситуації».